«Мінотавр» Звягінцева представлятиме Францію на «Оскарі»: що це означає

Франція обрала своїм кандидатом на «Оскар» у міжнародній категорії російськомовну стрічку Андрія Звягінцева «Мінотавр». Рішення ухвалив національний комітет з відбору після перегляду п'яти фільмів.
Національний комітет Франції з відбору фільмів на «Оскар» визначив, хто представлятиме країну в категорії «Міжнародний повнометражний фільм» на церемонії 2027 року. Ним став «Мінотавр» Андрія Звягінцева — російськомовна стрічка, відзначена Гран-прі Каннського кінофестивалю.
Перед ухваленням рішення комітет провів прослуховування за участю продюсерів, міжнародних дистриб'юторів та американських прокатників. У короткому списку, крім «Мінотавра», були дві частини історичної епопеї Антонена Бодрі «Де Голль», «Невідомий» Артура Гарарі, «Ла Градіва» Марін Атлан та анімаційна робота Луї Кліші «Залізний хлопчик».
«Мінотавр» розповідає про корупцію в сучасній Росії. Звягінцев зняв його спільно з французькими компаніями CG Cinéma та MK Productions. Міжнародні права належать MK2 Films, а Mubi придбала права на показ у Північній Америці та на кількох інших територіях.
Президент Національного центру кінематографа Гаетан Брюель пояснив вибір так: «Цей вибір підкреслює як унікальну роль Франції у великих міжнародних копродукціях, так і відданість нашої країни підтримці великих кінематографістів нашого часу». За його словами, CNC та Unifrance підтримуватимуть французького номінанта та інші французькі фільми в різних оскарівських категоріях.
Ця історія має ще один вимір — процедурний. «Оскар-2027» стане першим, що відбудеться за новими правилами Американської кіноакадемії. Неангломовні фільми, які отримали головну нагороду на одному з шести визначених міжнародних фестивалів — у Берліні, Пусані, Каннах, Санденсі, Торонто або Венеції, — можуть претендувати на місце в категорії «Міжнародний повнометражний фільм» без офіційного висунення від країни.
Для Франції цей вибір — не лише про конкретну стрічку. Це заява про те, як країна бачить свою роль у світовому кіно: не як постачальника національного продукту, а як співтворця і співпродюсера робіт, що народжуються на перетині мов, ринків і політичних контекстів. Питання лише в тому, чи здатен «Оскар» у нових умовах відображати цю складність — чи й надалі зводитиме її до однієї категорії з однією назвою.







