Три фільми про кохання, вечірки та дивацтва життя
Осінній вечір — ідеальний привід переглянути щось легке й тепле. Пропонуємо три стрічки, де романтика сусідить із хаосом, а герої намагаються зрозуміти власне життя.
Є вечори, коли хочеться не розмірковувати про складне, а просто розчинитися в історії: трохи смішній, трохи незграбній, але такій, що зігріває. Під плед, із чашкою чаю — і ввімкнути щось із цієї трійці.
«Люблю тебе ненавидіти» (2023) починається як ідеальне побачення: Беа та Бен знайомляться, і все складається напрочуд добре. Аж надто добре — бо вже за мить вони починають люто ненавидіти одне одного. Доля, що явно має почуття гумору, зводить їх знову на весіллі в Австралії. Щоб не відповідати на незручні питання родичів і колишніх, пара вдає, ніби вони разом. Сідні Свіні та Глен Павелл створюють на екрані ту саму хімію, заради якої хочеться дивитися навіть передбачуваний сюжет. Критики стримані, але глядачі явно закохані в цей дует.
«Усім хлопцям, яких я кохала раніше» (2018) — історія про Лару Джин, яка почувається впевненіше у світі власних фантазій, ніж у реальності. Вона пише любовні листи кожному, хто їй подобався, але ніколи не надсилає їх. Усе змінюється, коли листи таємничим чином опиняються в адресатів. П’ять хлопців, п’ять зізнань і повна відсутність шансів зберегти спокій. Стрічка Сьюзен Джонсон грає за канонами підліткової романтики, але робить це так щиро, що критики оцінили її значно вище, ніж зазвичай оцінюють такі фільми. Лана Кондор і Ной Сентінео перетворюють знайому схему на щось живе й симпатичне.
«Зависнути у Палм-Спрінгз» (2020) — це ромком із фантастичним присмаком. Найлз приїжджає на весілля, знайомиться з Сарою, трохи випиває й опиняється в часовій петлі. Той самий день повторюється нескінченно, і спершу це схоже на найкращу вечірку в житті. Але коли в петлю потрапляє Сара, історія перестає бути просто забавною. За жартами тут ховаються роздуми про нудьгу, страх перед майбутнім і пошук відповідальності. Енді Семберґ і Крістін Міліоті тримають увагу, а сама стрічка отримала високу оцінку і від критиків, і від глядачів.
Кожна з цих історій — про людей, які не завжди розуміють, що роблять, але саме в цьому безладі знаходять щось справжнє. Можливо, для затишного вечора більше нічого й не потрібно.
