«Ада Миколаївна — це небо»: Ахтем Сеітаблаєв про Роговцеву поза сценою

Поруч із Адою Роговцевою, каже Ахтем Сеітаблаєв, якось саме собою забувається про статуси й регалії. Залишається людина, яка швидко збирає навколо себе теплу, майже домашню атмосферу, любить пригощати гостей і добре готує. Актор іноді навіть називає її мамою.

«Ада Миколаївна — це небо», — зізнається він. За його словами, він має змогу зателефонувати чи написати їй будь-коли, хоч і намагається не зловживати її часом.

Їхнє знайомство сталося на роботі над продовженням «Варшавської мелодії», а відтоді вони не раз виходили разом на сцену. Дружба триває близько двадцяти років. Сеітаблаєв згадує й про свою маму, яка дуже любила Роговцеву як акторку: згодом йому вдалося їх познайомити, і ця зустріч залишилася для нього особливо теплою.

У спільній роботі, за словами актора, не вдасться просто «відбути номер». Роговцева щоразу привносить у виставу щось нове — навіть якщо сцена зіграна десятки разів, вона може піти інакше через інтонацію, реакцію чи настрій партнерки. Тому поруч із нею доводиться постійно слухати, реагувати й залишатися живим у сцені. Саме це Сеітаблаєв називає великим професійним драйвом.

До ролей Роговцева ставиться дуже вибірково, але на зйомки у фільмі «Ну, мам» погодилася за однієї умови — щоб її сина зіграв саме Сеітаблаєв. Сам актор каже, що для людей, які давно знають їх обох, такий творчий тандем уже виглядає майже природним.

Історія цих двох — про те, як професійна дистанція поступається місцем близькості, а сцена перестає бути територією регалій. Можливо, саме тому їхні спільні роботи й досі мають ту якість, яку глядач відчуває раніше, ніж устигає назвати: живість.