Неонова казка про пекло: у прокаті — новий фільм Рефна

У темряві кінозалу світло неонових вивісок розтинає японський туман. Це не просто декорація — це пастка, у яку перетворюється футуристичне місто. Акторка Елль тікає від родини та болючого минулого, американський солдат К шукає зниклу доньку. Їхні шляхи перетинаються тоді, коли містом починає полювати загадковий убивця, змушуючи обох зустрітися з власними страхами.

Режисер «Божевільного Макса» та «Неонового демона» повернувся після довгої перерви, і це повернення для нього самого стало майже буквальним воскресінням. У 2023 році Рефн пережив зупинку серця під час операції. До цього, за його словами, він відчував творче виснаження й сумнівався, чи хоче взагалі продовжувати знімати. Пережитий досвід змінив його погляд на життя та став поштовхом до створення нової стрічки.

Міжнародна преса зустріла фільм неоднозначно, але навіть скептики визнають: Рефн залишився вірним собі. Найсильніша сторона стрічки — не сюжет, а форма й атмосфера. TheWrap пише, що найбільше захоплюють не спалахи жорстокості, а яскраве володіння режисера візуальною мовою. San Francisco Chronicle називає фільм «одним із найбільш сенсорних і чуттєвих видовищ, які тільки може запропонувати кіно». Sight and Sound описує його як «криваву неонову казку».

Окремої уваги критиків заслужила головна акторка — Софі Тетчер. British Vogue характеризує її як загадкову й чуттєву присутність, яка водночас лякає та залишається чарівною. Видання також порівнює нову стрічку з «Неоновим демоном», називаючи її гідним наступником попередньої роботи Рефна.

Музику до фільму написав 84-річний італійський композитор Піно Донаджо, відомий роботою над «Керрі» Браяна Де Пальми. Це їхня перша співпраця з Рефном, і саундтрек став одним із найчастіше хвалених елементів стрічки. British Vogue зазначає, що музика Донаджо «пробирає до мурашок», зшиває дисонансну оповідь воєдино та надає їй пульсу, накриваючи хвилями тривоги, бажання, смутку й захоплення.

За неоновою стилізацією та химерним сюжетом криються історії про самотність, травму та спробу вирватися з минулого. Slant відзначає несподівану ніжність фільму, приховану за шарами гламуру, насильства й абсурду. Стрічку варто сприймати не як головоломку, а як емоційний досвід.

«Її особисте пекло» — фільм поляризуючий. Але навіть найсуворіші критики визнають головну силу Рефна: здатність перетворювати кіно на унікальний візуальний досвід. Українські глядачі вже можуть самостійно перевірити, чи стало нове «воскресіння» режисера поверненням, на яке вони чекали.