«Одіссея» Нолана повернула життя кінотеатру, що мовчав 35 років

Є щось символічне в тому, що кінотеатр, який три з половиною десятиліття жив лише спогадами про великий екран, повертається до життя саме завдяки «Одіссеї». Історія про мандри Одіссея тепер має власну мандрівку — зі сторінок Гомера на 70-міліметрову плівку, а звідти — у серця тих, хто встиг забути, як це — купувати квиток на прем'єру.

Alex Theatre, розташований у каліфорнійському місті Глендейл, востаннє показував новий фільм у 1991 році. Тоді це був «Термінатор 2». Після того сцена належала музикантам і театральним трупам, а кінопроєктори пилилися десь у темряві. Аж поки не з'явився Нолан із його одержимістю справжньою плівкою.

Щоб прийняти новий фільм режисера, театр інвестував близько 500 тисяч доларів у сучасне обладнання для показу 70-міліметрових копій. І це спрацювало: зали переповнені, а покази продовжили на кілька тижнів. Кажуть, Alex Theatre навіть став найкасовішим кінотеатром США у форматі 70 мм.

Сама стрічка також почувається впевнено: в американському прокаті вона вже зібрала майже 400 мільйонів доларів, поступаючись лише новій «Людині-павуку». Але цифри — це лише половина історії.

Цей кейс — не просто про касові збори. Нолан, здається, знову довів те, про що кіноіндустрія почала забувати: люди досі готові виходити з дому заради великого екрана. Навіть якщо для цього доводиться реанімувати кінотеатр, який уже списали в архіви. Можливо, це знак, що магія спільного перегляду сильніша за стрімінгові алгоритми.

Щоправда, не обійшлося без скандалу: під час зйомок «Одіссеї» пошкодили історичний реквізит. Це спричинило хвилю обговорень — від кіноманів до істориків. Але навіть ця суперечка не затьмарює головного: кінотеатр, який мовчав 35 років, знову говорить. І робить це голосно.