Модріч у Шахтарі: як донецький клуб ледь не випередив Тоттенгем

У футболі є трансфери, які стають легендами не тому, що відбулися, а тому, що не відбулися. Одну з таких історій пригадав спортивний директор Шахтаря Дарійо Срна в інтерв'ю Дмитру Гордону. Ідеться про спробу донецького клубу підписати Луку Модріча ще на зорі його професійної кар'єри.

За словами Срни, у 2006–2007 роках президент Шахтаря Рінат Ахметов доручив йому зв'язатися з керівництвом Динамо Загреб. Ішлося не про одного гравця, а про двох — Луку Модріча та Едуардо. Хорватський півзахисник уже тоді привертав увагу європейських клубів, і донеччани хотіли випередити конкурентів.

«2006-2007 рік. Президент мені телефонує і каже: «А ти знаєш президента Динамо Загреб?». Я кажу:«Так». Він говорить:«Я хочу купити Модріча та Едуардо». Подзвони йому, ось таку пропозицію я даю одразу», — згадує Срна.

Модріч попросив зачекати ще місяць. Було літо, і, ймовірно, гравець зважував варіанти. Але за цей час до Загреба надійшла пропозиція від Тоттенгема. Лондонський клуб підписав майбутнього володаря «Золотого м'яча», тоді як Едуардо опинився в Арсеналі.

«Ну, Модріч каже: «Я почекаю ще місяць», бо тоді літо було. І прийшов Тоттенгем, який купив Модріча, а Арсенал взяв Едуардо. Шахтар трохи запізнилися», — підсумував Срна.

Ця історія — наче футбольна притча про те, як один місяць може відділяти клуб від епохи. Модріч у 2008 році перейшов до Тоттенгема, де провів чотири сезони. У 2012-му він опинився в Реалі й залишився там на 13 сезонів. За цей час хорват став одним із найтитулованіших футболістів в історії мадридського клубу: шість перемог у Лізі чемпіонів, чотири титули чемпіона Іспанії, два Кубки Іспанії та п'ять Суперкубків Іспанії. Загалом — 28 трофеїв із Реалом.

У 2018 році Модріч отримав «Золотий м'яч». Того ж року він вивів збірну Хорватії до фіналу чемпіонату світу в Росії, де команда поступилася Франції. На ЧС-2022 хорвати дійшли до півфіналу та здобули бронзові медалі. Після завершення мадридського етапу кар'єри він продовжив виступи в Італії: у 2025 році приєднався до Мілана, а влітку 2026-го продовжив контракт із клубом до 30 червня 2027 року.

Сам Срна приєднався до Шахтаря влітку 2003 року та провів у донецькому клубі 15 сезонів. За цей час він зіграв 536 матчів, забив 49 голів і встановив клубний рекорд за кількістю проведених поєдинків. Він також був капітаном команди та здобув із нею 26 трофеїв, серед яких Кубок УЄФА, 10 чемпіонських титулів, сім Кубків України та вісім Суперкубків України. Після завершення ігрової кар'єри Срна повернувся до клубу в іншій ролі, а з 2020 року обіймає посаду спортивного директора Шахтаря.

Історія з Модрічем — це не просто ретроспектива. Це нагадування про те, що футбольна доля складається з дрібниць: одного дзвінка, одного місяця очікування, однієї пропозиції, яка надійшла трохи раніше. Шахтар тоді запізнився. Але сама спроба — красномовний штрих до портрета клубу, який у ті роки вже мислив категоріями європейського топрівня.