«Сліди»: Україна обрала фільм про голоси жінок, які пережили насильство

Коли йдеться про злочини, які легко заперечити або приховати, голос стає чи не єдиним доказом. Саме на цьому будується документальна стрічка «Сліди» режисерки Аліси Коваленко та співрежисерки Марисі Нікітюк — тепер офіційний претендент від України на 99-ту премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повноправний фільм».

У центрі уваги — історія Ірини Довгань, колишньої полонянки, яка згодом стала активісткою. Вона документує свідчення жінок, що пережили насильство на деокупованих територіях. Поруч із нею — спільнота вцілілих, які вирішили не мовчати про пережите. Через ці особисті історії автори порушують теми гідності, солідарності, відновлення та справедливості.

Вибір цьогоріч був непростим: до національного відбору увійшли вісім фільмів — «Вічник», «Війна очима тварин», «Кіллхаус», «Останній Прометей Донбасу», «Простий Солдат», «Сліди», «Тиха повінь» та The Last Message. В Українському Оскарівському Комітеті назвали «Сліди» чесною та глибокою документальною роботою.

«Неймовірна честь і відповідальність», — так Аліса Коваленко прокоментувала обрання стрічки представляти Україну. За її словами, участь у відборі дає змогу привернути міжнародну увагу до злочинів сексуального насильства й катувань, скоєних російськими окупантами, та зробити голоси постраждалих жінок гучнішими.

Фільм уже має нагороди на міжнародних кінофестивалях, зокрема на Berlinale, Movies That Matter у Гаазі та Millenium Docs Against Gravity. Також «Сліди» увійшли до топ-20 глядацьких фаворитів фестивалю документального кіно Hot Docs у Торонто, а українська прем'єра відбулася на Docudays UA.

Далі — очікування: шортлист із 15 стрічок у цій категорії оголосять 15 грудня 2026 року, п'ять номінантів стануть відомі 21 січня 2027 року, а сама церемонія вручення 99-ї премії «Оскар» відбудеться 14 березня 2027 року.

Кіно, яке бере на себе роль свідка, завжди працює на межі між мистецтвом і пам'яттю. «Сліди» — саме такий випадок: фільм не просто розповідає історію, а робить її частиною світового контексту, де голоси постраждалих уже неможливо проігнорувати.