Цвинтар Сед-Хілл: кіноартефакт, який не дають зникнути

У долині Міранділья, де знімали кульмінацію «Хорошого, поганого, злого», досі стоїть фальшиве кладовище. Його врятували ентузіасти, а тепер туди приїжджають навіть Metallica.
У 1966 році Серджіо Леоне обрав безлюдну долину між Контрерасом і Санто-Домінго-де-Сілос для знімання фінальної сцени свого спагетті-вестерну. Там спорудили ціле кладовище з п’яти тисяч дерев’яних хрестів — Сед-Хілл. Після завершення зйомок декорації почали швидко руйнуватися: місцеві фермери розібрали хрести на дрова, решту поглинули чагарники. Від легендарного кола, де зійшлися Клінт Іствуд, Елі Воллах і Лі Ван Кліф, лишився лише слід.
Майже через шістдесят років це місце знову привертає увагу. Культурна асоціація «Кладовище Сед-Хілл», заснована геологом Серхіо Гарсією, відновила частину території та організовує заходи до ювілею фільму. Гарсія переконаний: стрічка Леоне переживе сучасні блокбастери. «Через 50 років „Гру престолів“ можуть забути, а „Хороший, поганий, злий“ лишиться безсмертною класикою», — каже він.
На фальшивому цвинтарі можна покласти квіти на власну могилу. Деякий час тут навіть продавали іменні ділянки за 15 євро — цією пропозицією скористалися учасники Metallica. Їхній хрест з автографом тепер постійно намагаються вкрасти. Гурт настільки шанує вестерн, що іноді відкриває концерти композицією Енніо Морріконе «The Ecstasy of Gold».
Екскурсії Сед-Хіллом проводить священник Домінго Контрерас, який у 1966-му зіграв епізодичну роль — виконавця на губній гармоніці. За роботу він отримав 2000 песет, що дозволило прожити все літо. Крім того, до ювілею фільму готують відеозвернення 96-річного Клінта Іствуда — єдиного з оригінального складу, хто ще живий і бував на цьому кладовищі.
Пейзаж долини змінився: за шістдесят років тут стало значно більше зелені, а пожежа, що сталася п’ять років тому, знищила ялівцевий гай. Леоне навмисно надав плівці жовтуватого відтінку, аби іспанська долина виглядала більш мексиканською. Втім, як зауважував режисер, «Бургос схожий на Вірджинію, а Альмерія — на Арізону». Тепер Сед-Хілл — не просто знімальний майданчик, а живий пам’ятник кінематографу, який не дають зникнути.







