Женя Галич розповів, як родина пережила детонацію боєприпасів на Київщині

У ніч із 28 на 29 серпня село Мила на Київщині перетворилося на місце, де замість тиші лунала детонація. Для Жені Галича, фронтмена гурту O.Torvald і учасника Євробачення-2017, ця ніч стала окремим досвідом — не просто черговим обстрілом, до яких він, за власним визнанням, давно звик.

В інтерв'ю Аліні Доротюк музикант розповів, що його дружина й діти повернулися в Україну, і кожен вибух для них означає приліт. «Варто розуміти, що в цілому дружина і діти, вони повернулися в Україну, якщо вони чули якісь вибухи, то це приліт. Він прилетів, добре, що повз тебе, погано, що прилетів. І ти заспокоюєшся. Я давно звик до вибухів. Я плюс-мінус розумію, які бувають траєкторії, хто як збиває, що таке вихід ППО, що таке безпосередньо приліт. Але такого, як я почув в ніч з 28 на 29, я не очікував почути», — зізнався Галич.

Спершу родина почула, що поряд прилетів «шахед». Вони вийшли з будинку, аби оцінити відстань, і Галич почав знімати дим. У цю мить сталася перша детонація, яка збила його з ніг разом із телефоном. Він побіг до оселі, і сім'я зачинилася у ванній — підвалу в будинку немає. «Ракету не запускають, вона детонує, в неї немає визначеного напрямку, це хаос», — пояснив співак.

У ванній перебували Женя, дружина, діти та дві собаки. Вони відчинили вікно, щоб не утворився вакуум. «Навколо ми чули, як в вітальні, як з гори на другому поверсі вибиває вікна. Діти плакали. Я намагався про щось говорити», — пригадує музикант. Аби заспокоїтися, вони слухали музику й співали.

Згодом Галич вийшов на вулицю: ворота заклинило, але на адреналіні він провернув ключ, розхитав їх і відсунув. Родина взяла паспорти, теплі речі, воду, сіла в машину й поїхала через два села до батьків друзів. Навіть там було чути й видно все, що відбувалося.

Уранці вони повернулися додому. Вибиті двері, пошкоджені вікна, ворота, дах. «Та насправді нічого страшного не сталося. Ми живі. Ми заходимо в будинок, думали, що скоріш за все ще будуть мародерити. Але все добре. Почали відразу клейонкою заклеювати, підмітати скло», — розповів артист.

Галич наголосив, що внаслідок детонації загинуло багато цивільних людей, зокрема голова Дмитрівської громади Тарас Тарасович Дідич.

Історія Галича — це не лише хроніка однієї ночі. Це спосіб говорити про війну через найдрібніші деталі: відчинити вікно, щоб не було вакууму, заклеїти скло клейонкою, заспівати разом із дітьми. У цих жестах — спроба втримати звичний світ там, де його розриває хаос.