C CommaШоубіз, зірки, музика

«Я ж не розказую Ярмоленку, куди йому бігти»: волейболіст Плотницький відповів критикам

·229 слівредакція
«Я ж не розказую Ярмоленку, куди йому бігти»: волейболіст Плотницький відповів критикам

Після поразки від Польщі на чемпіонаті Європи гравець збірної України з волейболу Олег Плотницький звернувся до вболівальників із проханням не оцінювати гру команди лише за цифрами статистики.

У волейболі не все вимірюється рядком у протоколі. Про це нагадав гравець національної збірної Олег Плотницький після матчу проти Польщі на чемпіонаті Європи, коли команда поступилася одному з найсильніших суперників світу.

За словами спортсмена, оцінювати гру виключно за кількістю результативних дій у блоці — некоректно. Важливі й позитивні торкання, які дають змогу продовжувати розіграш, але їх у статистиці зазвичай не враховують.

«Дивлюся, пишуть: "Немає блоку, скільки там блоків поставили?". А скільки було позитивних торкань – хтось рахує? Ніхто не рахує. Люди дивляться лише у статистику: 36 в атаці, п'ять командних блоків – отже, "погано грали". Якби погано грали, тренер робив би заміни», – сказав Плотницький.

Він зауважив, що хотів би бачити в українських уболівальників глибше розуміння гри, адже часом коментарі бувають такими, що «аж руки опускаються».

«Якщо не розумієшся – не берися. Я ж не пишу про футбол і не розказую Ярмоленку, куди йому бігти, бо це не моя сфера», – резюмував волейболіст.

Ця розмова виникла не на порожньому місці. На груповому етапі Євро українська збірна виграла чотири матчі — проти Ізраїлю, Північної Македонії, Болгарії та Португалії, втративши в них лише два сети. Поразка ж сталася у грі з Польщею, яка регулярно здобуває медалі чемпіонатів Європи, світу та Олімпійських ігор.

Попри це, Україна вже гарантувала собі місце в плей-оф. Щоправда, другу сходинку в групі команда може втратити, якщо в останньому турі Болгарія обіграє Польщу в трьох сетах. За будь-якого іншого результату українці завершать груповий етап другими.

У цій історії йдеться не лише про один матч. Вона про те, як глядач і спортсмен розмовляють різними мовами: один бачить цифри, інший — рух, який цих цифр не залишає. І, мабуть, найчесніше, що може зробити вболівальник, — це визнати межу власної компетенції та дозволити грі бути складнішою за таблицю.

Читайте також