«Кульгаві коні»: шостий сезон, восьмий на підході й секрет успіху

Британська чорна комедія про відбракованих розвідників на чолі з Джексоном Лембом у виконанні Ґері Олдмена виявилася настільки затребуваною, що цього літа знімальний майданчик сьомого сезону вже закрили, а на черзі — восьмий. Для телеіндустрії, яка переживає не найліпші часи, це рідкісний випадок, коли серіал не просто виживає, а розростається.

Шостий сезон постав одразу за двома романами Міка Геррона — «Країна Джо» та «Слау-гаус», шостим і сьомим у циклі. За офіційним синопсисом, Діана Тавернер (Крістін Скотт Томас) очолює MI5, і після цього всім причетним стає непереливки: на «кульгавих коней» відкривають полювання, тож їм доводиться тікати. До серіалу повертається й героїня Олівії Кук, яку після першого сезону тримали за кадром — у фіналі вона вибула через тяжке поранення. «Зрештою, ми шпигуни, — каже Джексон Лемб у трейлері. — Усі ми колись інсценували власну смерть».

Автори не плекають ілюзій щодо своїх персонажів: у книжках із ними поводяться ще жорсткіше, ніж на екрані. Попри гумор, працівники «Слау-гаусу» — не симпатичне товариство невдах із ситкому, з яким затишно провести шість сезонів. Служба в них і небезпечна, і важка, тож шоуранер Вілл Сміт без вагань прощається з героями, щойно глядачі до них звикають.

Робота над серіалом нагадує добре налагоджений конвеєр. Третій і четвертий сезони знімали один за одним: цьому сприяли невеликі виробничі витрати, натурні зйомки, згуртована команда й злагоджений акторський ансамбль. Головне — серіал не потребує дорогого постпродакшену зі спецефектами. Бувало, за словами Сміта, що він водночас монтував третій сезон, знімав четвертий і працював у сценарній кімнаті над п'ятим. Тож восьмий сезон — лише питання часу: його знімуть за дев'ятою, на сьогодні останньою книжкою циклу — «Клоун-таун». Далі доведеться чекати на новий роман Геррона, а він у середньому працює над книжкою від року до трьох.

Уродженець Ньюкасла, Геррон вивчав англійську літературу в Оксфорді й багато років працював редактором юридичного журналу в Лондоні. Перекладати правничу мову звичайною англійською — робота рутинна й не надто творча, тож дорогою до офісу й назад він вигадував історії, а у вільний час перетворював їх на детективні романи. Дебютом стала книжка про язикату приватну детективку Зої Бем, у якій уже вгадується прообраз Джексона Лемба. У романі «Дорога на кладовище» (2003) жінка на ім'я Сара Такер наймає Зої розслідувати справу, яка заводить обох до кабінетів можновладців. Згодом детективка стала головною героїнею циклу з чотирьох книжок, а після успіху «Кульгавих коней» у жовтні 2025 року на Apple TV вийшов серіал із Рут Вілсон у ролі Сари та Еммою Томпсон у ролі Зої — його відразу продовжили на другий сезон.

Сам «Слау-гаус» народився з лондонського пейзажу. Якось дорогою на роботу Геррон укотре проходив повз похмуру адміністративну будівлю на Олдерсґейт-стріт — і його осяяло. Обшарпаний офіс, куди MI5 засилає своїх найгірших агентів, дістав назву від реального промислового міста Слау неподалік Лондона, яке для британської попкультури давно уособлює нудьгу й сірість. Перша книжка циклу про Джексона Лемба, що побачила світ 2010 року, провалилася — видавець навіть чути не хотів про продовження. Та несподівано «Мертві леви» стали хітом в Америці й здобули «Золотий кинджал» Асоціації авторів детективів за 2013 рік. Справжній прорив для Геррона стався вже з виходом серіалу.

На відміну від Яна Флемінга, який змалював службу таємного агента як суцільну пригоду, і Джона Ле Карре, що деконструював жанр усупереч лощеному Джеймсу Бонду, Геррон ніколи не був пов'язаний із таємною службою. Втім, він наслідує похмурі традиції Ле Карре: цілковиту аморальність, рутину й нескінченні бюрократичні війни всередині спецслужб. Додає типово британської політичної сатири, якої бракувало бестселерам Ле Карре, і змішує все це з офісною комедією. Це історія про відбракованих системою невдах, які раз у раз перевершують розумом, відвагою й людяністю самопроголошену еліту. Змови, викрадення й теракти тут переплітаються з офісною буденністю: мешканці «Слау-гаусу», як і багато хто з нас, запізнюються на роботу, гублять важливі папери й безглуздо псують собі кар'єру. Кожен, кому вранці доводилося плентатися на остогидлу роботу, може впізнати в цих персонажах частинку себе: вони помиляються, випивають, сваряться, бояться й часом мають геть несолідний вигляд.

Щонайменше половиною свого успіху серіал завдячує Ґері Олдмену. Його Джексон Лемб — огидний, неохайний мізантроп, який безперестанку курить і принципово ходить у дірявих шкарпетках, а насправді — геніальний тактик старої школи холодної війни. Попри хамство й огидні манери, він ніколи не покидає своїх, хоч би якими бовдурами ті себе показали. Саме Олдмен додав персонажу рідкісні проблиски людяності: часом у його погляді зринає давній біль. Книжковий Джексон Лемб, за в'їдливим зауваженням Вілла Сміта, — «справжній покидьок». Утім, Олдмен — лише верхівка айсберга: акторський ансамбль тут блискучий. Якщо додати здоровий цинізм, чорний гумор, актуальну сатиру, динамічний темп без філерів і першокласну драматургію, виходить майже ідеальний рецепт: смішний, гостросюжетний і водночас дуже людяний серіал.