Запрошуємо вас на концерт, вечірку, виставку сучасного мистецтва — все одразу, адже 7 березня 2020 на сцену київського арт-центру Closer вийде Ілай Кесслер.
Уникаючи загальноприйнятих прийомів, музикант із Нью-Йорка перетворює барабани і перкусію на чуттєві інструменти за допомогою власних методологій: пуантилістської нюансованості, мелодійних каскадів, відлуння голосів, механічно керованих резонансів. У інтенсивні моменти Кесслер може нагадувати хоробрих електронних артистів на кшталт Aphex Twin, та найцікавіше, що при цьому він продовжує грати живу акустичну музику.
Концерт у Києві приурочений до серії вечірок Wordless, тож після виступу всю ніч гратимуть Claro Intelecto (Live, UK), Trippsy, Yone-Ko, Timur Basha. Квиток на концерт: 250 грн. Вхід на концерт і вечірку: 400 грн.
5 фактів
Ілай Кесслер з підліткового віку виховувався на джазі, musique concrète та експериментальній творчості. Одним із перших серйозних концертних вражень для нього став виступ Елвіна Джонса, барабанщика квартету Колтрейна. У Консерваторії Нової Англії хлопець вчився під менторством ветерана авангардного джазу Ентоні Коулмена. Також серед натхненників композитора Чарльз Мінгус, Яніс Ксенакіс, Едґар Варез.
Окрім музики, Ілай малює картини і створює звукові інсталяції. Найчастіше основним елементом інсталяції стають натягнуті фортепіанні струни різної довжини, по яких б’ють, царапають і пускають вібрації спеціальні мікропроцесорні контролери. Наприклад, у проекті «Dead Interval» автор поєднав мережею струн крони дерев, пустив через них аудіо, передав у підсилювач та отримав на виході резонанс зашумлених голосів, які повторювали фразу «Для кого ти співаєш? Чоловік глухий» з книги Паскаля Квінарда «Огида музики». У проекті Northern Stair Projection він поєднав струнами різні поверхи і секції Будинку міської адміністрації Бостона. У проекті Archway розмістив 16 натягнутих і налаштованих струн довжиною до 240 метрів на Манхеттенському мості в Нью-Йорку — вони вібрували і резонували під дією міського трафіку, а також перегукувалися зі струнами, закріпленими на навколишніх вуличних ліхтарях. Натомість у проекті Our Bodies Demand Sunshine ніяких струн не було — Кесслер створив у підвалі складну ехо-систему, в якій звук відбивався від стін, підлоги, підтримуючих колон і металевих листів різної фактури.
Проривним альбомом Кесслера став «Catching Net» на берлінському лейблі PAN у 2012-му. Це колекція самостійних звукових інсталяцій у контрастних акустичних просторах, а також групових виступів, які супроводжували ці інсталяції. Тут до Ілая і струнних систем приєдналися труба, віолончель, препарована гітара.
Ілай брав участь у десятках колаборацій. Зокрема працював із електронщиком Деніелом Лопатіним aka Oneohtrix Point Never над його альбомом «Age Of», саундтреком до фільму «Uncut Gems» та у складі лайв-ансамблю, з яким виступав як у фешенебельних залах типу лондонського Барбікан-театру та лос-анджелеського Концерт-холлу Волта Діснея, так і на фестивалях Primavera та Pitchfork. «Я завжди описував його стиль гри як бактеріальний, — каже Лопатін про Кесслера в інтерв’ю Dazed. — Він здатен заглибитись у найменші, дуже специфічні співвідношення перкусійних текстур. Він далеко за межами просто барабанщика, він — перкусіоніст, що розбудовує світи». Варто згадати і роботу з Laurel Halo — участь у платівках «Raw Silk Uncut Wood» і «Dust» та гастролі у лайв-дуеті, зокрема виступи на фестах Sónar та Unsound. У 2019 році Кесслер створив саундтрек до нової книги угорського письменника, лауреата Букерівської премії Ласло Краснагоркаї, а також провів спеціальний навчальний курс із експериментальної композиції і перформансу у таборі в Піренеях.
Найсвіжіший альбом Ілая Кесслера «Stadium» вийшов у 2018 році і став тріумфом його майстерності. Перед записом музикант якраз переїхав на Манхеттен, тож звукові текстури покликані відтворити «постійний розмитий рух та мінливі пейзажі швидкотемпового острову».
5 лайвів
Ще більше музики — у нашому каналі у Telegram.