Анджеліна Джолі відвідала Харків із сином: підземні школи та тренування попри тривоги

Харків тримає навчання там, де його не дістане обстріл: у метро, у підземних класах, у залах, до яких спускаються діти. Саме це найбільше вразило Анджеліну Джолі під час її нещодавньої поїздки до України, про яку вона написала у соцмережах. Акторка приїхала не сама — разом із 18-річним сином Ноксом.

У Харкові Джолі зустрічалася з дітьми, педагогами, тренерами та родинами, яких торкнулася війна. Вона звернула увагу на те, як діти продовжують учитися, займатися спортом і мистецтвом, попри постійну загрозу російських обстрілів. Окремо вона відзначила підземні школи та навчальні простори, облаштовані в метро та інших захищених приміщеннях.

Серед місць, де побувала акторка, — спортивна студія Caramel на Північній Салтівці, де тренування не припиняються навіть під час повітряних тривог, і харківська художня студія Aza Nizi Maza, заняття якої після початку повномасштабного вторгнення перенесли у підземне приміщення. Разом із сином Джолі завітала й до харківського клубу Spadkoyemets: Нокс, який займається муай-тай, провів там тренування разом з українськими військовими. За даними AFP, до залу Джолі із сином прийшли 6 вересня.

Після Харкова акторка побувала в Карпатах, де взяла участь у програмі Gen.Camp Family. Вона спрямована на підтримку українських родин, зокрема сімей військовослужбовців, які пережили російський полон.

У своєму дописі Джолі наголосила на роботі невеликих українських громадських та гуманітарних організацій, які, попри обмежені ресурси й війну, продовжують допомагати дітям і родинам.

Це не перший її візит до України після початку повномасштабного російського вторгнення. Навесні 2022 року вона була у Львові, де зустрічалася з переселенцями та дітьми, які постраждали внаслідок російського удару по залізничному вокзалу Краматорська. У листопаді 2025 року Джолі відвідала Херсон і Миколаїв, де спілкувалася з місцевими жителями, волонтерами та медиками.

Упродовж багатьох років Джолі співпрацювала з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців: з 2001 року була послом доброї волі UNHCR, а з 2012-го до 2022 року — спеціальним посланником організації.

У цих зустрічах ідеться не про масштаб окремої інституції, а про здатність тримати звичайне життя — урок, тренування, малюнок — у місті, де тривога є частиною розкладу. І саме цю звичайність, а не гучні жести, варто помічати.