Від акушера до стоматолога: які професії опанували українські зірки

Сцена любить яскраві образи, але за лаштунками багатьох українських артистів — несподівані сторінки біографій. Дмитро Монатік, якого сьогодні знають як співака й танцівника, 2003 року вступив на юридичний факультет Міжрегіональної академії управління персоналом. Щоправда, вже тоді його думки займали брейкданс і музика, тож диплом юриста лишився радше формальністю.

Реп-виконавиця alyona alyona до сцени працювала з дітьми. Вона закінчила Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, де здобула фах педагогині та психологині. Близько чотирьох років артистка була вихователькою в дитсадку й завідувала дошкільним закладом, а також мала досвід у соціальній сфері.

Телеведучий Ігор Кондратюк — випускник фізичного факультету Київського національного університету. Він спеціалізувався на оптиці, займався наукою, має наукові публікації, а 1996-го захистив кандидатську дисертацію про фізико-хімічну природу молекулярного розпізнавання.

Співачка Ірина Федишин обрала економічний напрям у Львівському національному університеті імені Івана Франка, але паралельно не полишала вокальних занять. Артем Пивоваров після дев'ятого класу пішов у медичний коледж на фельдшера-акушера, працював у реанімації й навіть тричі приймав пологи — на світ з'явилися двоє хлопчиків і дівчинка. Згодом він здобув ще й екологічну освіту.

Фронтмен «Антитіл» Тарас Тополя вступив до Національної академії внутрішніх справ на юриста — це була домовленість із батьками, які хотіли, щоб син мав «серйозну» професію. Лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк закінчив Барське педагогічне училище, де опанував спеціальність художника-дизайнера та вчителя образотворчого мистецтва.

Андрій Кузьменко, відомий як Кузьма Скрябін, навчався у Львівському медичному інституті на стоматолога й навіть рік працював за фахом, перш ніж музика перемогла. Ольга Горбачова з дитинства хотіла викладати німецьку, тому вступила до Київського державного лінгвістичного університету. А Гарік Кричевський після першої невдалої спроби вступу до медичного вишу працював санітаром швидкої, згодом усе ж став лікарем-рентгенологом.

Ці історії нагадують: шлях до сцени рідко буває прямим. Іноді дипломи, здобуті за наполяганням батьків або власним бажанням, стають лише сходинкою до справжнього покликання. А досвід роботи в реанімації чи шкільному класі залишається тихою підкладкою сценічних образів — нагадуванням, що за яскравим світлом завжди є людина з власною, часом дуже несподіваною, біографією.