Мак на сукні Христини Соловій: між образом і символом

Одна фотографія — і знову розмова не про музику. 11 вересня Христина Соловій опублікувала знімки в білій в'язаній сукні з червоними маками, і мережа заговорила не про голос, а про смак.
Одна фотографія — і знову розмова не про музику. 11 вересня Христина Соловій опублікувала знімки, на яких постала у білій в'язаній сукні з червоними маками в центрі грудей. До образу додалися червоні черевики на підборах, а волосся було прибране з обличчя. Здавалося б, звичайний стилістичний експеримент, але він викликав бурхливе обговорення.
Коментарі під публікацією розділилися між естетикою та етикою. «Ну, це несмак.... Хоч ви мені імпонуєте... Мак на сосках? Серйозно? Це трішки геть інший символ», — написала Мар'яна Гала. Ксенія Муляр була різкішою: «Чудовий голос, гарна дівчина. Але це фото – ложка дьогтю в бочці меду. Несмак + вульгарність. У вас велика аудиторія, це дуже поганий приклад для молодих дівчат». Сергій Парган додав: «Ще б на розкішницю той мак приліпила!».
За цими репліками — не лише про сукню. Мак в українській культурі традиційно пов'язаний із пам'яттю, жертвою, а відтак — із певною стриманістю. Коли цей символ з'являється в інтимній, тілесній площині, виникає напруга між приватним і публічним, між правом митця на образ і очікуваннями аудиторії. Соловій, яка звикла до сцени й камери, цього разу опинилася не в ролі виконавиці, а в ролі людини, чиє вбрання читають як заяву.
Варто згадати, що Христина Соловій стала відомою після участі в шоу «Голос країни» 2013 року. Її тренером був український музикант Святослав Вакарчук, який згодом став її продюсером. 17 жовтня 2023 року артистка заявила, що припинила співпрацю з ним і надалі працюватиме самостійно. Відтоді кожен її публічний крок — і музичний, і візуальний — читається як частина власного шляху, без посередників.
Можливо, саме тому реакція така емоційна. Від артистки, яка сама обирає курс, очікують і більшої відповідальності за кожен знак — навіть за квітку на сукні. Але ж образ не мусить бути маніфестом. Іноді це просто спроба приміряти іншу роль, подивитися на себе з іншого боку. Питання лише в тому, чи готові ми дозволити митцям помилятися, експериментувати й бути не лише голосом, а й тілом, яке теж має право на недосконалість.
Читайте також
Ще в розділі «Музика»
- 639 років звуку: у найдовшому концерті світу пролунав новий акорд
- Міка Ньютон перенесла концерт у Києві: «Через наших сусідів»
- Каньє Вест і Росія: гроші отримав, концертів немає, а квитки вже продали
- «Найголовніше — передати любов»: концерт пам’яті Михайла Клименка
- Джаред Лето відкинув звинувачення в домаганнях після фільму BBC






