Помер Тім Каррі: голос Френка-Н-Футера з «Шоу жахів Роккі Хоррора»

Британський актор Тім Каррі, чиє обличчя назавжди пов'язане з образом Френка-Н-Футера з «Шоу жахів Роккі Хоррора», пішов з життя у середу у власному будинку в Лос-Анджелесі. Про це розповіла його давня подруга та менеджерка Марсія Гурвіц. Останні роки після інсульту 2012 року актор був прикутий до інвалідного візка. Причину смерті не називають.

Каррі народився в англійському графстві Чешир у родині військово-морського капелана та шкільної секретарки. Батька він втратив у 12 років, а про акторську кар'єру замислився лише в підлітковому віці під час навчання у школі для синів методистських священників. 1965 року він вступив до Бірмінгемського університету — одного з трьох англійських вишів, які тоді мали театральний факультет. Першою професійною сценою для нього став лондонський Вест-Енд, де він працював у мюзиклі «Hair».

Світову славу йому принесла роль Френка-Н-Футера у науково-фантастичному рок-мюзиклі з елементами трансвестизму «Шоу жахів Роккі Хоррора». Прем'єра вистави відбулася 1973 року в Лондоні, згодом Каррі виступав з нею на Бродвеї, а 1975-го зіграв головну роль в однойменному культовому фільмі. Бродвейська сцена стала для нього рідною: він грав у «Травесті» (1975–1976), втілював Моцарта у «Амадеї» в дуеті з Ієном Маккелленом та короля Артура в постановці «Спамалот» 2005 року. За свою кар'єру актор тричі номінувався на премію «Тоні» та отримав номінацію на «Еммі» 1994 року.

Серед найяскравіших кіноробіт Каррі — монстр-вбивця дітей у мінісеріалі «Воно» 1990 року за романом Стівена Кінга та підступний кардинал Рішельє у «Трьох мушкетерах» 1993-го. Для багатьох глядачів він назавжди залишиться самовдоволеним консьєржем, який марно намагався зупинити Кевіна Маккалістера у фільмі «Один вдома 2: Загублений у Нью-Йорку». У пізніші роки актор активно озвучував анімаційні серіали, зокрема «Зоряні війни: Війни клонів» та «Дика сімейка Торнберрі». Останньою його появою на екрані став фільм жахів «Stream» 2024 року.

Тім Каррі ніколи не був одружений і не мав дітей, ретельно оберігаючи своє особисте життя від публічності. Його смерть — це втрата не лише для театру і кіно, а й для всіх, хто виріс на його харизматичних, трохи дивних і завжди незабутніх персонажах.