Понад сім хвилин овацій: прем’єра «TO DIE TO LIVE» у Карлових Варах

6 липня на 60-му міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах відбулася світова прем’єра документальної стрічки «TO DIE TO LIVE» (робоча назва — «Залізна сотня»). Фільм, який режисерка Юлія Гонтарук створювала понад 11 років, розповідає історію трьох українських добровольців — «Шахти», «Танцора» і «Поттера». Після показу зал аплодував стоячи 7,5 хвилини, дехто не міг стримати сліз.

Герої стрічки разом із командою особисто приїхали на прем’єру. Зі сцени вони згадали про нічний обстріл Києва напередодні — 351 дрон і 68 балістичних ракет, які влучили в цивільні будинки. Режисерка почала промову зі слів вдячності: «Я також хочу подякувати усім українцям, які живуть у цій війні й виборюють нашу свободу. Мої герої борються від початку цієї війни, ще з 2014 року, і залишаються в ній по сей день. Це зріз цілого покоління добровольців». Вона додала, що тієї ж ночі в її друга народився син, і це нагадування про те, що життя сильніше за смерть.

Міжнародна спільнота кінокритиків високо оцінила роботу. International Cinephile Society зазначили, що стрічка без прикрас показує, як війна стає частиною сутності людини, а воля до життя залишається незламною. «TO DIE TO LIVE — це портрет примирення з нашою смертністю та нашого прагнення її подолати», — йдеться в рецензії. Критики наголосили, що в каноні документального кіно про боротьбу України з 2014 року цей фільм посідає важливе місце, адже він не боїться показувати ціну, яку війна стягує з тих, хто боронить країну.

Історія стрічки бере початок у 2014 році, коли троє добровольців воювали на передовій під час першого вторгнення Росії. Повернувшись додому, вони зіткнулися з новим викликом: як жити далі, коли частина тебе залишилася на війні. Та коли здалося, що мир нарешті настав, почалося повномасштабне вторгнення, і війна знову покликала їх до бою. Фільм — це не лише хроніка війни, а й роздуми про те, як залишитися живим, коли смерть стала щоденною реальністю.