«Тіні забутих предків» — найкращий український фільм в історії

Кіноспільнота визначила головний орієнтир українського кінематографа. За результатами опитування, проведеного Довженко-центром спільно зі Спілкою кінокритиків України та незалежними експертами, найкращим фільмом в історії вітчизняного кіно стали «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Стрічка, знята 1964 року на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, випередила сотні інших робіт — від ранніх експериментів до сучасних драм.

Це історія кохання Івана та Марічки, які належать до двох ворогуючих гуцульських родів. Попри багаторічну ворожнечу між сім'ями, між молодими людьми спалахує чисте й світле почуття. Однак щастя виявляється нетривким: Марічка гине, а Іван, знищений втратою, намагається віднайти сенс у новому житті. Та минуле не відпускає, і лише в передсмертному маренні він нарешті возз'єднується з коханою.

Головні ролі виконали Іван Миколайчук та Лариса Кадочникова, оператором виступив Юрій Іллєнко, а сценарій створили Іван Чендей і сам Параджанов. Уже київська прем'єра стрічки стала подією, що вийшла далеко за межі кінозалу: у кінотеатрі «Україна» дисиденти влаштували протест проти радянських репресій. Згодом картина перетворилася на одну з головних візитівок українського кіно, а її новаторська мова вплинула на кілька поколінь режисерів.

Рейтинг 100 найкращих фільмів укладали так: учасникам опитування — кінокритикам та незалежним експертам — запропонували скласти власні топ-10 стрічок, створених від зародження кінематографа до сьогодення. Під час підрахунку враховували як частоту згадувань, так і позицію кожної роботи в індивідуальних списках. Переможцем ставав фільм, який отримав найбільше згадок і найвищі місця.

«Тіні забутих предків» — не просто визнання майстерності Параджанова. Це нагадування про те, як кіно може стати простором свободи навіть у найжорсткіші часи. І про те, що справжнє мистецтво не старіє — воно лише обростає новими сенсами.