«Тоні»: історія Ентоні Бурдена до того, як він став легендою кухні

Ентоні Бурден увійшов в історію як «рок-зірка високої кухні» — людина, яка зробила гастрономію частиною поп-культури. Він пішов з життя у 2018-му, але його вплив не згас: через рік HBO випустила документальний фільм про нього. Тепер режисер Метт Джонсон пропонує власний погляд на постать Бурдена — не біографічну стрічку в класичному розумінні, а занурення в юнацький період, коли майбутня зірка кулінарії лише починала свій шлях.

У центрі сюжету — 19-річний Тоні (Домінік Сесса), хлопець із простої робітничої родини, який мріє стати письменником. Він подає заявку на університетську стипендію, але отримує відмову. Амбітний юнак влаштовується мийником посуду у фаст-фуд «Флагман» на пляжі курорту Кейп-Код. Там йому доведеться навчитися виконувати суворі завдання мовчазного боса Чіро (Антоніо Бандерас), відкрити для себе кулінарію, зрозуміти, як виживати поза сімейним колом, і опанувати мистецтво залицяння.

Ці три місяці стають для Бурдена справжньою школою життя. Він знайомиться з Селом (Лео Вудалл), колегою, який вміє «завойовувати» будь-яку дівчину за 15 хвилин і не цурається важких заборонених речовин. Попри це, Чіро не звільняє Села, називаючи його ефективним «пожирачем гріхів». Домінік Сесса влучно передає образ свого героя — «розпещеного нарциса й грубіяна», який позує з сигаретою в зубах, нечесаним волоссям і темними окулярами. Це портрет зухвалого, самозакоханого юнака, який будує стіну між реальністю та власними амбіціями.

Джонсон обрав пляжну легкість у стилі 1975 року, що дозволяє глядачеві побачити Бурдена не як ікону, а як живого хлопця, який ще не знає, ким стане. Можливо, історію можна було б розповісти глибше, але саме ця невимушеність робить фільм особливим. «Тоні» — це нагадування про те, що навіть найвеличніші постаті починали з малого, а іноді доленосний вибір відбувається випадково — за миттям посуду на пляжі.