Три історичні драми, у яких Україна вчить себе пам'ятати

Історія рідко приходить до людини як дата чи параграф підручника. Частіше вона приходить як сусід, як коханий, як село на пагорбі — і вимагає вибору.
Історія рідко приходить до людини як дата чи параграф підручника. Частіше вона приходить як сусід, як коханий, як село на пагорбі — і вимагає вибору. Саме на цьому стоять три українські серіали, кожен з яких бере власний відрізок часу і власний спосіб говорити про ціну свободи.
Найдовша мандрівка — у серіалу «І будуть люди». Його дія охоплює приблизно 1910–1930-ті роки: Перша світова, революція, прихід радянської влади, селянські повстання. Але масштаб тут не в баталіях, а в долях. Кожна серія тримається на окремих персонажах — у когось зароджується кохання, у когось зрада, хтось бореться за майбутнє, а хтось просто намагається дожити до ранку. Разом ці окремі історії складаються в ширшу картину життя українців тієї доби.
Критик Андрій Кокотюха, пишучи для «Детектор медіа», відзначив колосальне просвітницьке та ідеологічне значення саги. Водночас він звернув увагу на фрагментарність, спричинену швидким зникненням героїв із сюжету, і застеріг творців від зацикленості на сільському побуті — масовому глядачеві, на його думку, бракує серіалів про міських українців.
Інший регістр — у «Столітті Якова», екранізації однойменного роману Володимира Лиса. Тут уся історія століття вміщається в біографію однієї людини: волинський селянин Яків Платон проживає сто років — крізь польське панування, Другу світову, радянські репресії та виснажливе протистояння в лісах Заходу України. Особисті трагедії переплітаються з кривавими сторінками історії, і чи не кожен епізод змушує героя робити моральний вибір.
Кінознавець Володимир Войтенко у розмові з «Детектор медіа» зауважив, що стрічка переконливо доводить: в Україні є харизматичні актори, здатні майстерно тримати на собі головні ролі в питомо національному кіно без залучення іноземних зірок.
Третій маршрут веде в інший бік — у галицький Львів середини XIX століття, напередодні революційної «Весни народів». «Кава з кардамоном» — костюмована драма про юну сироту Анну, яка закохується у значно старшого одруженого польського шляхтича Адама. Заборонена пристрасть тут іде пліч-о-пліч із національним пробудженням українців, мовними утисками та наростанням визвольного руху в Австрійській імперії.
Андрій Кокотюха назвав серіал якісною класичною костюмованою мелодрамою, яка повертає українську історію в поле масової культури. Щоправда, заяви про феміністичність історії він спростовує: сюжет, на його думку, цілковито підпорядкований патріархальним канонам жанру XIX століття.
Три серіали, три епохи, три способи дивитися на минуле. Один — крізь село й революцію, другий — крізь сто років однієї людини, третій — крізь любов і мову. Разом вони роблять просту річ: повертають історії обличчя.
Читайте також
Ще в розділі «Історія»
- Кулеба став на бік Полякової: що спільного у їхніх заявах
- Настя Каменських відповіла на хейт через російську мову
- Клавіші замість тканини: українець пошив футболку зі старих клавіатур
- Еррол Спенс завершив боксерську кар'єру після другої поразки поспіль
- Ромеро переходить до Атлетіко: аргентинець залишає Тоттенхем






