Три жахи 2026 року: від моторошної ДТП до вірусу на конференції

Є щось привабливе в тому, аби зручніше вмоститися в кріслі й дозволити собі трохи перелякатися. 2026-й уже підготував кілька таких приводів — від камерних історій про переслідування до масштабних катастроф у замкнутому просторі.

«Пасажир» — це історія молодої пари, яка вирушає в дорогу на фургоні. Усе змінюється після того, як вони стають свідками жахливої аварії. Здавалося б, просто нещасний випадок, але невдовзі герої розуміють: із місця ДТП вони поїхали не самі. Демонічна істота, яка причепилася до їхнього транспорту, переслідує пару всюди. У головних ролях — Джейкоб Скіпіо, Лу Лобелл та Мелісса Лео. Критики розділилися: атмосферу, темп і моторошні сцени хвалять, а от сюжет називають клішованим. На Rotten Tomatoes стрічка має 46% схвалення, на Metacritic — 52 бали зі 100.

Зовсім інший масштаб пропонує «Колонія» за участі Чон Джі-хьон, Ку Кьо-хвана та Чі Чан-ука. Дія розгортається під час біотехнологічної конференції, де з лабораторії виривається вірус. Він швидко мутує й перетворює людей на щось значно небезпечніше за звичайних зомбі. Будівлю блокують, і професорка Се Чон разом з іншими вцілілими намагається знайти вихід із цього біологічного пекла. Цей фільм критики зустріли прихильніше: відзначають візуальну складову, динамічні екшен-сцени та криваві моменти. Rotten Tomatoes дає стрічці 81%, хоча Metacritic зупинився на скромніших 56 балах.

Третій варіант для поціновувачів жанру — «Чорна скринька: Рейс 298» із Томом Бріттні, Голлі Вайт та Бетсі-Блу Інгліш. Звичайний рейс Vero Airlines із Нового Орлеана до Сіетла раптом перетворюється на пастку на висоті кількох тисяч метрів. На борту починаються дивні події, пасажири стикаються із надприродною загрозою. Оцінки тут стриманіші: стрічку називають цілком придатною разовою розвагою, але вказують на шаблонний сюжет, слабшу графіку та плоских персонажів. Українські оглядачі поставили фільму 6,5 бала з 10, окремо похваливши темп та інтригу.

Кожен із цих фільмів по-своєму грає зі страхами: хтось тисне на камерність і відчуття невідворотного переслідування, хтось — на візуальний розмах, а хтось просто хоче розважити глядача перед екраном. І якщо після перегляду захочеться трохи видихнути — завжди можна знайти щось легше, аби зняти напругу.