Загибель генерала Груніса: «Зірка Героя» і місто, яке він «взяв» на папері

Про смерть воєначальника з позивним «Грозний» написали російське Z-«інформагентство» Anna News з посиланням на джерело в бригаді та Telegram-канал спільноти випускників суворовських училищ «Суворовское Братство». Груніс був випускником Казанського суворовського військового училища — він закінчив його 1996 року, ще не досягнувши сімнадцяти років.

Далі — біографія, у якій війна ніколи не переривалася надовго: Чечня, потім Грузія, анексія Криму 2014 року. У 2021-му він пішов у запас, але після початку повномасштабного вторгнення повернувся до армії. Уже в Україні Груніс безпосередньо керував діями російських військ на Бахмутському та Костянтинівському напрямках.

Наприкінці серпня Міністерство оборони РФ повідомляло, що міністр Андрєй Бєлоусов вручив групі військових, серед яких був і Груніс, «Золоті Зірки» Героя Росії — «за мужність і героїзм, проявлені під час виконання військового обов'язку». Відтоді минуло близько двох тижнів.

Окрема лінія цієї історії — Костянтинівка. Підрозділ Груніса бере участь у боях за місто Донецької області, яке російські війська намагаються захопити з жовтня 2025 року. За оцінками американського Інституту вивчення війни, російські сили наразі контролюють приблизно 70% міста. Але ще в липні російський Генштаб доповідав Владіміру Путіну про нібито повну окупацію Костянтинівки — і сам Груніс також доповідав про захоплення міста. Різниця між доповіддю та картою тут не деталь, а спосіб функціонування всієї системи: нагорода приходить швидше, ніж контроль над територією.

Груніс став 23-м російським генералом, який загинув під час війни проти України. Поруч — ще один епізод того ж тижня: третього вересня в Саратовській області розстріляли генерал-майора Ніколая Варпаховіча, командира 22-ї важкої бомбардувальної авіаційної дивізії Військово-космічних сил РФ. 31 серпня СБУ заочно повідомила йому про підозру через удар по «Охматдиту»: за даними слідства, саме він 8 липня 2024 року віддав наказ атакувати дитячу лікарню ракетою Х-101, запущеною з бомбардувальника Ту-95. Тоді загинули двоє людей, серед них лікарка.

Загибель генерала — це завжди не лише втрата конкретної людини, а й тріщина в розповіді, яку ця людина мала підтверджувати. Груніс належав до тих, хто своєю присутністю скріплював версію про швидку й переможну війну: нагорода, доповідь, «взяте» місто. Те, що місто насправді не взяте, а генерала більше немає, ця розповідь переживе — але вже з іншими обличчями й іншими орденами.