Золоті зірки для командирів: Зеленський відзначив Білецького та Колодія

В історії українського війська є постаті, що стали символами цілої доби. Андрій Білецький та Едуард Колодій — саме з таких. Перший створив легендарний «Азов» і пройшов шлях від батальйонного командира до бригадного генерала, очільника Третього армійського корпусу. Другий — полковник, що командує 79-ю окремою десантно-штурмовою Таврійською бригадою, людина, яка знає ціну кожного метра донецької землі.

Білецький — постать неоднозначна, але безперечно знакова. У 2014-му, коли країна тільки почала прокидатися від шоку анексії, він узяв на себе відповідальність за формування батальйону, що згодом переріс у полк, а потім — у 3-тю окрему штурмову бригаду. Це підрозділ, який сьогодні вважається одним із найдієвіших у ЗСУ. Від оборони Київщини до пекла Бахмута — Білецький вів своїх людей через найгарячіші точки війни. Його політичне минуле — народний депутат, лідер «Національного корпусу» — відійшло на задній план, коли країна опинилася перед загрозою існування.

Колодій — інша історія, не менш важлива. У 2014-му він воював у складі 25-ї бригади, брав участь у рейдових операціях і боях за звільнення Бахмута, Дебальцевого, Вуглегірська, Жданівки та Нижньої Кринки. Ті місця, які сьогодні знову палають, він знає не зі зведень — він там був, коли це було питанням виживання. Тепер під його командуванням — Таврійська бригада, що тримає оборону на одному з найскладніших напрямків.

Вручення нагород відбулося не у святковій залі, а на передовій, на Олександрівському напрямку. Поруч із президентом був і командувач Сухопутних військ Михайло Драпатий. Разом вони відвідали десантників 80-ї окремої Галицької бригади. Зеленський не обмежився двома зірками — державні відзнаки отримали й інші військовослужбовці, які беруть участь в Олександрівській операції.

«Дякую за захист держави на найскладніших напрямках, всюди, де є українське коріння. Ворог завжди хоче викреслити все українське, бо історія наша довша, ніж будь-яка агресія Росії і будь-яка історія в Москві. І за це треба боротися. Вдячний воїнам за службу і за силу, завдяки якій ми зберігаємо нашу незалежність», — сказав президент.

Ці слова — не просто риторика. За ними стоять тисячі кілометрів окопів, сотні втрачених побратимів і щоденний вибір між життям і обов'язком. Білецький і Колодій — це ті, хто цей вибір робить уже понад десять років. І сьогодні держава визнала: їхній шлях — це шлях, яким іде вся Україна.