Не поїхали на схід: українські артисти, які відмовилися від російської сцени

Історія української музики знає чимало прикладів, коли артисти їхали на схід за славою та грошима. Але були й ті, хто принципово відмовлявся від російської сцени — ще задовго до повномасштабної війни. Їхні мотиви різнилися: від громадянської позиції до банальної відсутності інтересу, однак результат один — жодного концерту в країні-агресорці.

Фронтмен гурту O.Torvald Женя Галич зізнається: навіть у часи, коли співав російською, думок про гастролі до РФ не виникало. «Я ніколи не слухав російський рок, крім одного гурту, і те — жалкую», — каже музикант. Натомість колектив орієнтувався на польські конкурси молодих виконавців.

Ірину Федишин неодноразово кликали з виступами до Росії, проте співачка щоразу відмовляла. «Виступати в Росію мене запрошували, і мене це так здивувало — навіщо туди запрошують Ірину Федишин? Але, безумовно, я відмовилася. У мене своя чітка громадянська позиція», — пояснювала вона у 2019 році.

Гурт «Тартак» також жодного разу не гастролював на території РФ. Екслідер команди Сашко Положинський наголошував, що засуджує антиукраїнські виступи колег, зокрема концерти в Кремлівському палаці. Степан Гіга, який пішов із життя минулого року, розповідав, що ніколи не прагнув підкорити російську публіку: «Я ніколи не проривався на Росію, мене це абсолютно не цікавило».

Андрій Кузьменко, лідер «Скрябіна», залишився в пам'яті як патріот, що популяризував українську музику й не їздив із концертами до агресора. Сергій Танчинець із «Без обмежень» пояснює двома причинами: ідеологічною — контент гурту там ніколи не був би цікавим, та практичною — на піку популярності виконавців, що їздили до РФ, колектив був ще маловідомим.

MELOVIN відхиляв пропозиції з великими гонорарами, пояснюючи це «інтересами збереження моралі». Павло Дворський ще в радянські часи через україномовні пісні був змушений узяти псевдонім Дністровський — про виступи в Росії не йшлося. А рок-гурт «Брати Гадюкіни», попри чимало прихильників у РФ, жодного разу не виступав там — це була офіційна позиція колективу.

Ці історії — не лише про музику. Вони про вибір, який артисти робили щодня, коли ринок був відкритий, а кордони здавалися прозорими. Сьогодні цей список поповнюється новими іменами, але ті, хто не поїхав тоді, можуть дивитися в минуле без сорому.