101 рік на сцені: історія Володимира Зельдіна, зірки «Сватів»

10 серпня 2026, 10:10 ·476 слівредакція

Володимир Зельдін, який грав у театрі до 101 року, залишив слід у кіно та серіалах. Його життя — це історія довголіття, відданості мистецтву та особистих втрат.

Володимир Зельдін народився 10 лютого 1915 року в Козлові, нинішньому Мічурінську, що в Тамбовській області. Після смерті батька-музиканта він грав на трубі в оркестрі Вищої прикордонної школи. Цей ранній досвід став першим кроком до сцени.

На початку 1930-х Зельдін вступив на акторський курс при Театрі МГРПС, який згодом перетворився на Театр імені Моссовєта. У 1938 році він почав працювати в Театрі транспорту, нині відомому як Театр імені Гоголя. Кінодебют актора відбувся 1941 року, а всесоюзну славу йому принесла роль Мусаїба у музичній комедії Івана Пир'єва «Свинарка і пастух».

Під час війни, у 1942–1943 роках, Зельдін служив в Алма-Атинському російському драматичному театрі. Після цього його кар'єра тривала в кіно та на сцені. Серед відомих стрічок — «Карнавальна ніч» (1956), «Дядько Ваня» (1970), «Жінка в білому» (1981) та «Десять негренят» (1987). Українські глядачі знають його за роллю батька героїні Людмили Артем'євої в серіалі «Свати».

Особисте життя актора було складним. Першою фактичною дружиною стала Людмила Мартинова, від якої він мав сина Павла, але хлопчик прожив лише два роки (1938–1940). Другим шлюбом був із актрисою Генрієттою Островською, а третім — з Іветтою Капраловою, яка була поруч до кінця його днів.

Зельдін увійшов в історію як найстаріший професійний актор світу. На свій 100-й день народження він вийшов на сцену, а на 101-річчя зіграв головну роль у виставі «Танці з учителем». Цей рекорд тримався до смерті, хоча згодом з'ясувалося, що американський актор Норман Ллойд прожив довше — до 106 років.

Помер Володимир Зельдін 31 жовтня 2016 року в НДІ імені Скліфосовського через поліорганну недостатність. Його поховали з військовими почестями на Новодівочому кладовищі в Москві, на ділянці №5. Через рік померла його вдова Іветта Капралова, і її урну з прахом розмістили в тій же могилі. У 2018 році на могилі встановили бронзовий пам'ятник, де скульптори зобразили актора в образі Дон Кіхота — персонажа, який став символом його театральної кар'єри.

Історія Зельдіна — це нагадування про те, що мистецтво не має віку, а відданість справі може тривати все життя, попри особисті втрати.