Спочатку їх було п’ятеро і вони шукали себе у розмитому R&B і даунтемпо в альбомі «Room 414». Залишившись утрьох, The Erised відточили звучання, зробили його більш гучним і пробивним, а у пісні «One Hundred» показали, що можуть наробити галасу і в хіп-хопі, варто лиш захотіти.
Ігор та Ніл кидають виклик жанровій електроніці своїми ламаними бітами і гострими та водночас елегантними звуковими конструкціями. Сподіваємось, їхній виступ на фестивалі Hedonism був далеко не останнім.
Львівська четвірка Sherpa The Tiger надихається східноєвропейським краутроком 60–70-х, додаючи до нього і радянські синтезатори, і сучасний психоделічний поп. На виході маємо п’ять жвавих, вібруючих інструменталок. Вражаючий старт.
Лесик Омодада грає у гурті Tik Tu і продюсує треки для інших артистів — наприклад, «Незнайомець» для Джамали — а у вільний час видихає вдома в Тернополі і пише м’яке, по-літньому прикумарене інді. Найбільше западає у вуха трек «Єдиний Птах».
«Я хотіла про любов, а хлопці — без соплів. Сподіваюсь, так воно і вийшло: любов без соплів», — каже вокалістка Оля Чернишова. Головне в свіжому EP гурту [O] — любов до музики. До синтезаторних хвиль і пружинистих барабанних збивок, до джазу, броукен-біту і діп-хаусу. Перед нами український поп нового часу, витончений, чуттєвий, освітлений сонячними відблисками. Часом студійні версії звучать надто сухо, проте будьте певні, наживо ці пісні розквітнуть і закружляють вас у танці.
Для чого ми живемо? Заради пульсації — стверджують хоробрі музичні дослідники з Дніпра у новому релізі. «Незважаючи на всі досягнення цивілізації, людина знову і знову намагається відчути персональний первісний ритм. Пульсація в основі кожного живого організму. Інстинкт назавжди лишається двигуном і провокатором прогресу». Музика DZ’OB як і раніше прудко пружинить між педантично зібраними оркестровками і джазовою свободою, та тепер у ній ще більше електроніки й багатошарового пульсу.
Антон Дегтярьов і Володимир Бабушкін створили купу саундтреків до фільмів молодих режисерів та відіграли багато експериментальних сетів із живим віджеїнгом, тож їхній дебютний EP — подія довгоочікувана. «Black Period» — це високохудожня емоційна драма. Електронні імпресіоністи заграють із масштабом, широкими мазками й глибокими текстурами малюють неозорі простори. Це техногенна «Меланхолія», серед якої тривожне фортепіано стає кульмінацією, світанком і заходом, кінцем і початком світу у передчутті великого вибуху.
20. KOMISSIYA
Київські бешкетники з’явилися практично нізвідки — і одразу з альбомом, який присвятили рептильному комплексу, найдавнішій частині людського мозку, що відповідає за примітивні рефлекси, такі, як пошук їжі та комфортних умов, хтивість, відстоювання своєї території. Саме ці примітивні рефлекси, ця майже тваринна безпосередність, із якою хлопці грають панк і пост-панк, робить їхній дебют цікавим. (Beaten Up, Eggshell, Mutabor)
19. Atomic Simao
18. Latexfauna
Сімпатічні пацанчики починали з іронічних фантазій про ковбоїв, дітей племені айяхуаска, серферів, та з часом з’явилася і меланхолійна ода старості «Алое», і сатира «Поліція». Схожі між собою, їхні пісні фракталізуються і створюють цілий пригодницький світ, а з ним і саундтрек літа. (Ajahuaska, Surfer, Aloe)
17. 2sleepy
Надто Сонна дрімала шість років, а останній альбом випустила цілих десять років тому, та весь цей час нові треки потроху дозрівали у підсвідомості музикантів. У «For The Next Day» хлопці осучаснюють звучання, але так, щоб не зламати тендітний і наївний шарм індітроніки двохтисячних. Вони повертають і оживлюють атмосферу того часу, коли більшість робила музику заради задоволення — атмосферу, якої часом бракує на музичній сцені сьогодні. (Pentaphonica, 16th floor, A Driver for the Night)
16. The Hardkiss
Тоді як попередні релізи поп-візіонерів The Hardkiss були радше збірками гучних, накачаних адреналіном синглів, «Залізна ластівка» — це щось більше. Це концептуальний блокбастер про космос і кохання, напакований спецефектами — шумними олдскульними рифами, бронебійними барабанами, дзвінкими синтезаторними хвилями. Та найпотужніший із цих спецефектів — голос Юлії Саніної. Сповнений космосу і кохання, особливо при переході на українську. Хай не весь сюжет тримає у напрузі, між планет сховано кілька найкрасивіших пісень у кар’єрі гурту. (Журавлі, Коханці, Мелодія)
15. VOIN ORUWU
Біти з вечірок майбутнього серед таємничих ландшафтів, залитих синтетичним сяйвом, немов у пост-апокаліптичному кіно — продюсер Дмитро Авксєнтьєв запрошує у велику космічну пригоду. (Forest Theme, Different, Crisis In The Jungle)
У мережі можна знайти лише семплер, кілька треків і запис ефіру на Радіо Аристократи, повний реліз доступний лише на вінілі, зокрема у Closer Record Store.
14. Blooms Corda
Третій альбом Blooms Corda — це вечірка для двох, або навіть і для одного («fuck you off, моя тривого»). Канонада «Коло», мінімалістичний, прикрашений акордеоном «Сапфір», філософська мантра зі жвавим грувом і саксофонним соло «Хто прийде» — Данило Галико і далі культивує фірмове звучання Корди, легке, романтичне, прифанковане, але додає більше фортепіано і частіше розчиняє голос у ефектах і жіночих бек-вокалах. (Mozhe, Vechirka na odnogo, Hto pryide)
Читай на Comma інтерв’ю з Данилом про новий альбом, дивну роль музики і бажання побути хікікоморі.
13. Yuriy Seredin
Джазовий піаніст Юрій Середін на дебютній платівці заявляє про великі амбіції, перемішуючи бібоп, мінімалізм, фріджаз і сучасні експерименти. Він вкладає треки у концептуальній послідовності — найважливіший «Asylum Search» по центру, пов’язана між собою пара «Symmetry» / «Asymmetry» на півшляху з обох боків, по імпровізації між ними, по гітарному соло з іншої сторони, а ще серед нескінченних гармоній титульного треку нам почулося посилання на «Рідна мати моя» , що цілком резонує з назвою і обкладинкою. Цікаво, скільки інших відкриттів і асоціацій ховає цей альбом. (Asylum Search, Krasne, Forgotten Place)
12. VAKULA
Відколи Вакула прославився як діп-хаус артист, він регулярно досліджував нові звукові горизонти, запозичуючи елементи звідусіль від краутроку до мінімалу. На його новій платівці ритми конгів і вібрафонів вкриті розмазаними електронними текстурами — разом це звучить як ембіентний оммаж афрофутуризму, який дихає і переливається так, що навіть 18-хвилинний титульний трек ні на мить не залишає нудьгувати. (Metaphors)
11. ONUKA
Ця мозаїка — результат кропіткої ручної роботи. Ната Жижченко продумала кожен візерунок, і кожен має для неї значення. Вони зображають її дитинство («VATRA»), її відчуття прекрасного («VSESVIT»), її переживання («ALL FRIENDS») і обурення («GUNS DON’T SHOOT»). Серед камінців, якими укладені візерунки — ще качовіші електронні мелодії, трохи етніки, навіть дитячі записи Нати та семпли криги. Ця мозаїка зображає світ ONUKA, його розквіт і розростання. («GUNS DON’T SHOOT», «ANIMAL», «STRUM»)
10. VIVIENNE MORT
Вокал Даніели Заюшкіної вже став одним зі скарбів сучасної української музики, але тепер зазвучав іще пронизливіше. Загартовані тисячними залами, Vivienne Mort видали платівку, у якій крізь емоційні фортепіанні переливи виринають то флейта сякухаті, то хвилі Мартено, але у центрі завжди лишається саме цей голос і його історія, спроби усвідомлення життя і смерті, змішані з біблійними мотивами і екзотичною міфологією. (Думаю про тебе, Час, Я і так одна)
Читай на Comma інтерв’ю з Даніелою Заюшкіною про щастя, страхи і трактування пісень.
9. CAPE COD
Другий альбом Максима Сікаленка — це збірка творчих викликів. Продюсер перезібрав десятки улюблених жанрів — R’n’B старої та нової школи, брейкбіт, фанк, IDM, бліп-техно. У його треках відбувається багато всього і одразу, вони кричуще піднесені, наче госпел, і так само як госпел націлені перекричати радістю інформаційний шум навколо. І це вдається. «Sunsay» звучить як ідеальна пісня для початку ранку, «I Don’t Wanna Know» та «I’m Coming Home» переносять на вечірку, яка, здається, почалася ще вчора і ніколи не закінчиться, а блискучий дослід із хіп-хопом «I Am That» та більш похмурі інструментальні вставки заохочують уважно слідкувати за наступними кроками Максима. (Sunsay, I Am That, I’m Coming Home)
Читай на Comma потрековий розбір альбому від самого Cape Cod.
8. POSTMAN
7. JAMALA
Співачка зібрала неймовірну компанію: серед музикантів джазбенд Acoustic Quartet і гітарист «Океану Ельзи» Влад Опсеніца, серед продюсерів Лесик Омодада з Tik Tu, Олександр Каспров з [O], Іван Клименко і SEKTA production — і сама керувала записом аранжувань. Саме ця гнучкість у підходах і гнучкість у самій музиці відрізняє її від інших українських поп-зірок.
Найпронизливіший хіт року «Крила», класичні для артистки гімни безтурботності «Happiness» та «Кохання», навіть переосмислення вірша Олени Теліги як змога сказати про наболіле у пісні «Натовп» — у новому альбомі Джамала як ніколи прагне тепла і легкості, і співає саме про це. (Крила, Hapiness, Кохання)
Читай на Comma інтерв’ю з Джамалою про роботу над альбомом та життя після «Євробачення»
6. ВАГОНОВОЖАТЫЕ
5. ZAVOLOKA
Заключний альбом тетралогії Катерини Заволоки, присвяченій чотирьом стихіям — повітрю («Viter»), воді («Water»), землі («Syngonia»), вогню (власне, «Promeni»).
З усієї серії цей реліз сяє найяскравіше — він сяє пристрасно і небезпечно, як сама сонячна поверхня. І якщо спочатку синтезаторні промені пронизують і нагрівають, то далі люта енергія виривається язиками полум’я. (Promeni, Flame From Within)
4. HEINALI
Композитор і саунд-дизайнер Олег Шпудейко зібрав у новому альбомі свої імпровізації на модульних синтезаторах за кілька років — деякі записані в один дубль, інші нашаровані й перетворені на композиції.
Серед безлічі дротів і ручок музикант відшукує електронну душу модулярів, оповиту вишуканими гармоніями і м’якими тембрами. (Iridescent, Shadow Invention, Enfold)
3. New Brain Trio & Balog
Київський джазовий колектив New Brain Trio відрізняє свіжість підходів. Це й справді нові мізки, музиканти кілька років доводили влучність назви на регулярних концертах і джемах, а тепер — у дебютній платівці, записаній разом із львівським саксофоністом Михайлом Балогом. Цю саму програму вони грали разом влітку на Leopolis Jazz Fest.
«Stratum» — це контрапункт медитатиції й непідконтрольної енергії. Як розширюється всесвіт, так і ця музика розростається від зважених інтровертних мелодій у вільне шаленство. (Unicorn, Stratum)
2. AERO BENIN
Aero Benin — це неіснуючі більше авіалінії африканської країни Бенін. У часи надшвидкостей, коли цілі авіалінії стають непотрібними, легко проґавити щось важливе. Автор однойменного музичного проекту Олександр Філоненко закликає не провтикувати важливе. Часом для цього треба розслабитись і прислухатись до себе, а чіловий повітряний альбом Aero Benin сприяє цьому якнайкраще.
Більшість партій Філоненко записав сам, ще кілька додали гітаріст Петро Чернявський (Peter and the Wolves) і вокалістки Катерина Роговая (INAIA) та Софі Віллі. (The One, Papers, L’aventure)
АЛЬБОМ РОКУ
Цей молодий гурт очолює наш топ другий рік поспіль. Ми й самі не очікували. У другому альбомі YUKO дорослішають як музично, так і в ідейному усвідомленні свого голосу й шляху.
У нових піснях вони досліджують місце жінки у суспільстві, від старовинного фольклору до сьогодні. Що ж до музики, з одного боку Стасу і Юлії явно до вподоби, що їх прозвали рейверами, тож маємо ядерну послідовність «DURA» / «HULENAIA» / «YARYNO» і божевільний восьмибітний відрив «PJU PJU». З іншого, якщо раніше YUKO майже завжди валили галасливо, то тепер видають меланхолійні, емоційно доросліші й при цьому не менш захопливі «SYROTYNA» і «BYVAYTE ZDOROVI». Водночас, «SORRY» розкриває зовсім нову сторону гурту — власний текст, власний стиль, заявка на інтригуюче майбутнє. (YARYNO, SYROTYNA, GALYNA GULIALA, PJU PJU, BYVAYTE ZDOROVI)
Слідкуйте за свіжими матеріалами Comma у Telegram.
