Анатолій Пашинін: актор, який проміняв російський блиск на окопи Донбасу

Він народився 1978 року в Світловодську на Кіровоградщині, у родині військових. Здавалося б, біографія, що веде до зовсім іншого фіналу: успішна кар'єра в Росії, впізнаваність, глянець. Але 2014 рік перекреслив цю лінію. Пашинін категорично заборонив називати себе «російським актором» і заявив, що не хоче мати нічого спільного з країною-агресором.

Після Революції Гідності він залишив усе в Москві й повернувся до України. Спершу підтримував українське військо фінансово, а в серпні 2017 року стало відомо, що актор уже понад місяць перебуває на фронті. Він воював на нульових позиціях, зокрема поблизу Маріуполя, у складі 8-го окремого батальйону «Аратта». На передовій узяв собі позивний «Дублер» — такий самий мав його рідний брат Костянтин Пашинін, один із легендарних «кіборгів».

У кишені однострою Пашиніна весь час лежав вицвілий паспорт громадянина Російської Федерації. Актор принципово відмовлявся просити українське громадянство. Пояснював це складним, бунтарським ставленням до бюрократії: без українського паспорта, казав він, почувається незалежним від будь-яких рішень чиновників.

Відтоді його обличчя змінилося. Роки в добровольчому батальйоні та подальший відхід із шоубізнесу стерли колишній «глянсовий» образ. На рідкісних фото останніх років він значно суворіший, з короткою стрижкою і сивиною.

Сьогодні Пашинін веде абсолютно непублічне життя. Його сторінки в соцмережах не оновлюються, він не дає інтерв'ю, не з'являється на телебаченні. Акторська кар'єра на тривалій паузі: останні стрічки з його участю — «Правило бою» та «Посттравматична рапсодія» — вийшли кілька років тому, після чого нових ролей у кіно чи театрі не було. Він залишається жити в Україні разом із дружиною Лесею Задесенець, з якою одружився 2020 року. Під час повномасштабного вторгнення записував звернення із закликами до білорусів не ставати на бік окупантів, а згодом повністю закрився від ЗМІ.

Історія Пашиніна — це історія вибору, який не потребує сцени. Він не змінив країні, в якій народився, навіть коли це означало втратити все інше. І, можливо, саме тому його мовчання сьогодні говорить більше, ніж будь-яке інтерв'ю.